Знати свого читача в обличчя, знати його номер мобільного телефону. Якщо йому не подобається треба йому пропонувати висловитися з цього приводу на сторінках видання.
Якщо ви пишите заради своїх амбіцій і вам за це не платять, то ви — митець.
Якщо у виданні є замовник і ви прийшли туди працювати, то чесно віпрацьовуйте його гроші. Якщо вам щось не подобається — змініть замовника.
Видання має дорости до рівня, коли може давати критику рекламодавця, який платить гроші.
Ми будуємо медіа, де читачі є замовниками.
Суспільно-політичні видання будуть мати у майбутньому багато проблем, бо насувається Інтернет, який дозволяє вибирати, що читати. Але я буду читати те, що відбувається у мого сусіда, бо мене це цікавить (про районну газету).
Для штатних журналістів ми відмовилися від гонорарів, а вони є для фрілансерів, які мають писати щось краще за штатних журналістів.
Два роки розвідки боєм при входженні видання в нову галузь ринку. Стратегія така: ми робимо геть погане видання і воно починає працювати. Через півроку ми його трохи покращуємо. Читач каже: “о, хлопці ростуть”. Потім ми знову покращуємо видання. А коли головний редактор, каже що він знає читача і чого він хоче, тоді різко валимо інвестиції. Тоді рвемо конкурентів.
У кризі ми ухвалили рішення боротися до останнього патрона, а потім рубати видання і колектив.
В Інтернеті немає рентабельних медіа, а є рентабельні сервіси а-ля Гугл, derevo.info. Але медіа будуть рентабельні, бо вони такі вже у Польщі, Німеччині, США тощо.
Комментариев нет:
Отправить комментарий